Дана стаття являється соціологічним дослідженням культурного центру, який був створений з цивільної ініціативи і вже чотирнадцятий рік діє на словацькій культурній сцені. За той час встигло відбутись два переїзди, зорганізувалось і провелось близько 4 000 культурних заходів, відбулась радіотрансляція словацьких митців за кордон, проводились фестивалі та мистецькі прийоми. а останні два роки його відвідали понад 22 тисячі глядачів, 800 митців, багато організаторів міжнародних фестивалів і сам президент Словацької Республіки Андрей Кіска. «A4»-ка пережила затоплення водою, борги, зламування, ворожість сусідів, але попри те, знаходиться насторожі і «стоїть на ногах» і, можливо, більш ніж будь-коли раніше.
«A4» – простір сучасної культури є незалежним, некомерційним культурним центром, який розташований в Братиславі, де основна увага приділяється створенню, презентації, і навчанню в інноваційних формах театру, танцю, музики, кіно, сучасної візуальної культури і мистецтва нових медіа. На сцені діє від 2003 року завдяки ініціативі ряду культурних організацій і громадян, які відчували відсутність простору, що відкритий ідеям нової, експериментальної, маргінальної, але найважливіше, якісної художньої творчості.
Коли мова йде про незалежну культуру або незалежний культурний центр, багато людей не знають, що саме розуміти під цими поняттями. Це щось чудернацьке? Якийсь андеграунд чи що ? Але ж отримують гранти, існують за рахунок державних коштів… Тоді яким чином вони є незалежними? Якщо йдеться про діяльність «A4» і її зв’язок з концепцією незалежного культурного центру, це означає, що центр був створений з ініціативи громадян, тобто, з «низів», а не є організоване державою чи владою місцевого самоврядування. Не має гарантованого бюджету і жодним статутом не визначено, що повинен існувати і що його існування має важливе значення для товариства. Однак, і не є чим-небудь схожим обмежена. Є гнучким, вільним ивиться на поточні потреби суспільства і не підпорядковується ідеологіям. «A4»-ка виникла з необхідності створення для громадян Братислави центру для вільної презентації та створення сучасного мистецтва, якого в 2003 році в столиці більш-менш не вистачало.
В даний час ситуація змінилася і культурні центри ростуть як гриби після дощу. За останні 10 років така тенденція спостерігається не тільки в Словаччині, але й по всій Європі. Оскільки управління і фінансування таких ініціатив є складним, частими явищами є проблеми, неефективність, криза чи навіть зникнення.
«A4» знаходиться на сцені протягом 13 років і пройшла через різні етапи розвитку. Зростання, стабілізація, стагнація, криза, і так кілька разів поспіль. Період останніх двох років в «A4» я пережила на власній шкірі і вважаю досить цікавим розглядати її через призму життєвого циклу некомерційної організації.
Ця модель говорить, зокрема, і про те, що природно, коли організація росте, розвивається, переживає кризу, падіння, і що це не обов’язково означає кінець, а якраз навпаки, якщо з того можна винести урок.
«A4» як організація була заснована навколо невеликої групи людей з дуже сильною ідеєю і місією. Спочатку це була добровільна ініціатива, однак, досягла розмірів, коли вже було начасі їй утворити структуру. Асоціація об’єднань сучасної культури, яка стоїть на чолі центру, виникла шляхом злиття чотирьох громадських об’єднань. Внаслідок цього була створена і абревіатура «А4». Театр, танець, музика і нові засоби масової інформації. Руйнівна сила часу наклала свій відбиток на склад організації, таким чином, в асоціації залишились тільки дві складові. «A4» в даний час складається з двох громадських об’єднань.
Коли я в 2014 році прийшла до «A4», нею керували її засновники Любо Бургр – композитор, музикант, актор, режисер, директор авторської театральної групи SkRAT тa Славо Крековіч – музикант, музикознавець, педагог і керівник проекту. Після більш ніж десяти років управління, окрім природжених лідерів, вони були й успішними керівниками у сфері культури та акторами в області незалежної культури. Однак, під час керування центром зустрічалось також безліч підводних каменів, пов’язаних з тим, що зазвичай через деякий час ви займаєтесь будь-чим, тільки не мистецькою діяльністю. Бухгалтерія, управління проектами, ремонт санвузлів чи продірявленої стріхи. Вважаю, це відчувалось і в нашому центрі. Необхідність того, аби засновники «A4» знову почали приділяти увагу особливо мистецькій діяльності, яка б була стимулом для подальшого розвитку організації.
У січні 2015, який вважаю в прямому сенсі переломним, ситуація виглядала наступним чином.
Структурування та поділ праці було відносно легко організувати. Окремі області, такі як виробництво, маркетинг і менеджмент кав’ярні приймали на роботу в основному одну людину який працював більш-менш самостійно. На кількість заходів, які «A4» щорічно організовує, це було вкрай мало людей. Кожен з них мав, зокрема, інші функції та завдання, часто зовсім не пов’язаних з їх початковим чи професійним спрямуванням. Відсутність людини з обов’язками даного спрямування часто ускладнювало робочий процес. Окрім внутрішніх організаційних проблем, ми зіткнулись з проблемами й іншого характеру: низька відвідуваність, доросла початкова аудиторія тa неспроможність створити нову, невдала зміна простору, підвищення конкуренції, проблеми фінансового характеру (грошовий потік), бідні рекламні заходи та просування в ЗМІ, неефективне функціонування кав’ярні, яка вже майже прохала стати адекватним інструментом для отримання доходу. Все це і багато іншого висіло в повітрі. Організація стагнувала. Робочий процес йшов, але все продовжувало обертатись в тому ж зачарованому колі. Скласти проекти, очікувати на результати, порадіти з успіхів, розчаруватись з невдалих ідей, створення програми, низька відвідуваність… Щорічні каруселі.
Про проблеми і той же режим „авто-пілота“ було відомо. Керівництво усвідомлювало, що ситуація не ідеальна і організації потрібен поштовх. Якби це не було в їхніх інтересах, нічого б не змінилось. Допомогла нам і можливість прийняти участь в консультаційній освітній програмі «Escalator», яка створена спеціально для культурних організацій. Настав момент, коли ми всі зустрілись і організували свого роду внутрішній «аудит». Він вказав на слабкі сторони нашої організації. Зорієнтувались на сфери та цілі, які повинні покращити. Дана мета процедури здається короткою і ясною, однак, сам процес не був аж таким очевидним. Це не відбулось зі дня на день, ані ситуація не почала змінюватись сама по собі. Це коштувало нам ряду зустрічей, конференцій і зусиль для досягнення нових цілей.
Після декількох місяців від керівництва надійшла пропозиція щодо зміни організаційної структури. Мені запропонували стати менеджером центру та керувати процесом організації. Від такого не відмовляються, особливо якщо ви допитлива людина. Славо Крековіч та Любо Бургр взяли на себе відповідальність за програми тa художнє оформлення організації.
Структура організації, таким чином, була диверсифікована, на мені була відповідальність за сферу PR (зв’язки з громадськістю) тa маркетинг, виробництво, проекти, кав’ярню тa адміністративну діяльність, художньому оформленню були підпорядковані програми та окремі драматургічні секції. Цей принцип роботи поставив нас перед багатьма питаннями та вказав на неефективність початкових процесів чи розподіл повноважень по окремих позиціях. І тому ми почали «прибирання».
Цей процес тривав близько півтора років і складався з енної кількості змін. Ми почали зі створення внутрішньої організаційної культури, починаючи з реорганізації офісу, шляхом створення посадових обов’язків, робочих інструкцій, встановлення правил, раціоналізації тривалих нарад та тімбілдінгів. Провели коротке дослідження бази аудиторії, ввели нові форми маркетингу з бажанням створити ширший круг аудиторії (можливо і той старший), ми почали організовувати заходи для дітей та освітні заходи для шкіл. Для глядачів, які до сих пір не знали, де ми знаходимося, усіма можливими каналами зв’язку попередили про нову адресу (Карпатська, 2, будівля YMCA). Продовжували з акцентом на якісну програму і завдяки успіху великих міжнародних проектів, нам вдалося залучити до A4 особистостей, яких за звичайних обставин ми б не могли запросити через наш обмежений бюджет. Що стосується реклами та пропаганди, ми домовились про співпрацю з деякими приватними компаніями і вперше в історії цієї організації використовуємо для реклами також цікаві зовнішні біл-борди. У грудні побачила світ наша нова візуальна концепція, де комунікація стає ясніша, доступніша і вірю, що навіть трохи поза часом. В кав’ярні ми ввели нову систему POS-терміналів, нові правила оплати тa кращий контроль ефективності обробки з вантажем.
За останні два роки відбулось безліч таких змін і на них була присутня велика кількість людей, кожен з яких приніс в команду частину своїх ідей і енергії. Надворі лютий 2017 і відчуваю, що ми не бродимо в тому важкому повітрі. Зміни, які нам вдалось зробити протягом останніх двох років, досить освіжили ситуацію, відчуваються на всіх рівнях і поступово надходять позитивні відгуки ззовні. Тут приємно, так само, як коли в суботу вдома зробите порядок. Відчуваю, що «A4»-кa успішно вийшла з періоду стагнації і перейшла до точки стабілізації. Те, що наслідуватиме, твердо вірю, подальший розвиток організації та ріст завдяки таким крокам, як наприклад,стратегічне планування, створення резервів, підготовка маркетингових стратегій і так далі. Усе це сприймаю як кроки, на які чекаю з нетерпінням, саме з тієї причини, що в «A4» в даний час чудовий колектив людей, на яких можна покластись і, які після тринадцяти років функціонування центру, до сих пір вірять у силу початкової ідеї.
Додати коментар