експертні статті

Податкове навантаження підприємства

Під податковим навантаженням в найширшому сенсі даного поняття можемо розуміти відсоток податку з податкової бази, при цьому з податковим навантаженням підприємства тісно пов’язана податкова політика та податкові наслідки.

Проблематика податку на прибуток фізичних осіб (ФО) та юридичних осіб (ЮО) регулюється Законом № 595/2003 Зб. з. прo податок на прибуток з внесеними до нього поправками (далі „закон про податок на прибуток“). Даний Закон встановлює умови для сплати податку з частки доходів (дивіденди) тa податкових ліцензій.

Податок на прибуток ФО

Податок на прибуток фізичних осіб є універсальним податком, якому підлягають усі доходи фізичних осіб.

Платником податків з прибутку фізичної особи є фізична особа, яка отримує прибуток, який є предметом податку, при цьому закон про податок на прибуток виділяє дві групи платників податків:

  1. платник податків з необмеженою податковою відповідальністю

Мова йде про фізичну особу, яка являється резидентом Словацької Республіки або ж зазвичай перебуває принаймні 183 дні на території країни протягом календарного року,

  1. платник податків з обмеженою податковою відповідальністю

Мова йде про фізичну особу, яка є нерезидентом Словацької Республіки або ж перебуває менше, ніж 183 дні на території країни протягом календарного року.

Діапазон предмету оподаткування для фізичних осіб варіюється в залежності від того, чи йдеться про платника податку з обмеженою податковою відповідальністю, коли предметом оподаткування є тільки прибуток з джерел, які знаходяться на території Словацької Республіки або ж з необмеженою податковою діяльністю, коли предметом оподаткування є прибуток, джерело якого знаходиться як на території Словацької Республіки, так і за кордоном.

Податкова ставка з прибутку фізичної особи становить 19 % від податкової бази, aбо ж 25 % від податкової бази, якщо прибуток становить понад 35 022,31 євро.

Проблематика можливого подвійного оподаткування доходів, отриманих з джерел різних держав, вирішується посередництвом міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, які СР укладає з окремими державами. Вони мають пріоритет над законом, при цьому встановлюють, яка держава-учасник має право на оподаткування певного прибутку. З метою уникнення подвійного оподаткування застосовується один з двох методів – метод податкового кредиту або метод вилучення прибутку. На сьогодні Словаччина уклала 66 таких угод з усіма економічно розвиненими країнами світу, зокрема, з Україною, Росією і Китаєм.

Предметом оподаткування прибутку ФO являються чотири категорії прибутку:

  • прибуток від діяльності за наймом,
  • прибуток з підприємницької діяльності, іншої самостійної оплачуваної діяльності та оренди,
  • прибуток від капіталу,
  • інші прибутки.

Найбільш поширеною формою бізнесу фізичної особи являється виконання самостійної діяльності, що приносить дохід (фізична особа-підприємець), але розрахунок податкового навантаження такий самий як і для фізичних осіб, які займаються вільною діяльністю.

Податкова база прибутків фізичної особи визначається як сукупність часток податкових баз, які розділені на, так звані, активні прибутки та пасивні прибутки. З точки зору податкової системи різниця полягає в тому, що від активного прибутку можливо відрахувати неоподатковану частину податкової бази, і тільки таким чином, зі встановленої податкової бази можливо вирахувати податковий збиток.

Неоподаткована частина податкової бази

Податкова база, відпов. частина податкової бази, яка визначається з активного прибутку, може бути зменшена на неоподатковану частину податкової бази для платника податків, яка згідно чинного податкового законодавства встановлюється на рівні в 19,2 рази суми поточного прожиткового мінімуму, сума якого в 2017 сягає 3 803,33 євро, а саме, у випадку, якщо платник податків досягає податкової бази, що рівна або в 100 разів менша суми прожиткового мінімуму (тобто,19 809 євро). Якщо фізична особа-підприємець досягає податкової бази 35 022,32 євро і більше, тоді неоподаткована частина платника податків дорівнює нулю.

Застосування податкових витрат

Відповідно до Закону про податок на прибуток фізична особа-підприємець може використати витрати, які служать для отримання, забезпечення та утримання прибутку.

Фізична особа-підприємець має на вибір один з багатьох способів застосування витрат, який буде для нього найзручнішим, a саме:

  • так звані,фіксовані витрати в розмірі 60 % від загального доходу (тобто, прибуток від підприємницької та іншої самостійної оплачуваної діяльності) максимально в розмірі 20 000 євро в рік,
  • фактичні доказові витрати, на основі ведення податкового обліку,
  • фактичні доказові витрати, на основі ведення простої або подвійної бухгалтерії.

 

Податок на прибуток ЮО

Платником податку є юридична особа, при цьому виокремлюємо дві групи платників податків:

  • з необмеженою податковою відповідальністю – юридична особа, яка на території Словацької Республіки має зареєстрований офіс або місце фактичного керування,
  • з обмеженою податковою відповідальністю – юридична особа, яка не являється платником податків з необмеженою податковою відповідальністю.

Предметом оподаткування юридичних осіб є прибуток (дохід) від діяльності платника податків тa від розпорядження майном платника податків, окрім спеціально виокремленого предмету оподаткування платників податків які не встановлені та не призначені для бізнесу.

Діапазон предмету оподаткування відрізняється в залежності від того, чи йдеться про платника податків з обмеженою податковою відповідальністю, коли предметом оподаткування прибутку (виручки) являється джерело, що знаходиться на території Словацької Республіки, або ж з необмеженою податковою відповідальністю, коли предметом оподаткування прибутку (виручки) являється джерело, що знаходиться як на території Словацької Республіки, так і за кордоном.

Податкова база визначається як різниця між оподаткованим прибутком та податковими витратами, відповідно до Закону про податок на прибуток, враховуючи принципи нарахування оподаткованих прибутків тa податкові витрати в поточному податковому періоді.

Податкова ставка юридичної особи податкової бази зменшена на податкові витрати в розмірі 21 %. Податкова ставка оподаткування становить 19 %. З 1березня 2014 податкова ставка оподаткування є 35 %, якщо прибуток оподаткований відрахуванням виплачено, перераховані або зарахований на платника податків держави, яка не має підписаної угоди.

 

Застосування податкових витрат

Податкова витрата це витрата (видаток) для отримання, забезпечення тa підтримання оподаткованих прибутків, доказово понесена платником податків тa зарахований в бухгалтерії платника податків. Юридичні особи можуть застосовувати тільки правдиві доказові витрати на основі ведення подвійної бухгалтерії.

 

Податкова ліцензія

Податкову ліцензію як мінімальний розмір податку з прибутку оплачує юридична особа  за кожен податковий період, протягом якого було виявлено

  • податкове зобов’язання нижче вказаної суми податкової ліцензії,
  • нульова податкова відповідальність,
  • податковий збиток.

Розмір податкової ліцензії

  1. податкову ліцензію в розмірі480 євро сплачує платник податків, який в останній день податкового періоду не підлягає обкладенню податком на додану вартість  і його річний оборот не перевищує 500 000 євро,
  2. податкову ліцензію в розмірі 960 євро сплачує платник податків, який в останній день податкового періоду є платником податку на додану вартість і його річний оборот не перевищує 500 000 євро,
  3. податкову ліцензію в розмірі 2 880 євро сплачує платник податків, річний оборот якого в останній день податкового періоду  перевищує 500 000 євро.

Податкові ліцензії останній раз будуть сплачуватись в 2018 р. за податковий період 2017 року.

Податок на дивіденди (розподіл прибутку)

Частки з прибутку юридичної особи, яка виплачується в формі дивідендів з 1 січня 2004 по 31 грудня 2016 звільнені від податку на прибуток. Частки з прибутку підлягають за період 2011 – 2016 рр. під медичні внески в розмірі 14 % з бази оподаткування.

Податок на дивіденди в розмірі 7 % сплачують фізичні особи, які є податковими резидентами Словацької Республіки, тобто з дивідендів виплачених в СР, а також з дивідендів, отриманих з інших держав. Розподіл прибутку торгових компаній після оподаткування, виплачене юридичними особами в межах СР, даному податку не підлягають.

Податок на дивіденди, який накладається в Словацькій Республіці, потенційно застосовується як до фізичних осіб  (так і до юридичних осіб), які не є податковими резидентами СР. Залежно від того, в якій державі знаходиться даний платник податків-резидент для здійснення цілей оподаткування, будуть застосовуватися відповідні міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування. Згідно з відповідними положеннями більшості договорів, податок на дивіденди в Словаччині накладатись не буде, але буде видаватись у відповідній державі податкового резидентства платника податків відповідно до правил держави. Якщо в даній державі дивіденди не оподатковуються, такий податок платника податків на дивіденди не буде виплачений зовсім. Юридичні особи, які є податковими резидентами СР, сплачуватимуть податок на дивіденди і в тому випадку, якщо їм будуть виплачені дивіденди з так званої держави без договору,  тоді податкова ставка становитиме 35 %.

Податкове навантаження на бізнес в Словацькій Республіці підсумовує наступна таблиця, яка порівнює податкові обов’язки  юридичних та фізичних осіб-підприємців, так як йдеться про найбільш поширену форму бізнесу в Словаччині.

 

Порівняння податкових зобов’язань
Юридична особа (ЮО) Фізична особа (фізична особа-підприємець)
–       сплачуються податкові ліцензії –       не сплачуються податкові ліцензії
–       одна податкова ставка на прибуток ЮО: 21 % –       прогресивне оподаткування доходів – дві податкові ставки на прибуток ФO: 19 % або 25 %  від податкової бази більше 35 022,31 євро
–       не платять податок на дивіденди –       податок на дивіденди в розмірі 7 %
–       без можливості застосувати неоподатковану частину податкової бази –       можливість застосувати неоподатковану частину податкової бази
–       без можливості застосувати витрати з фіксованою ставкою –       можливість застосувати витрати з фіксованою ставкою в розмірі 60 % від прибутку (макс. 20 000 євро)
–       не сплачуються збори –       обов’язок сплачувати медичне страхування від початку підпр.діяльності, починаючи з другого року – сплачувати соціальне страхування