Кінотеатр «Посмішка» розташований на Касаренській площі, 1 безпосередньо в центрі міста Кошице з 1922 року. Спочатку там було казино офіцерів, а з 1929 року там був кінотеатр «Централ». Після Другої світової війни кінотеатр був перейменований на «Посмішка», а будівлю було розширено просторим фойє для глядачів. Кінотеатр «Посмішка» безперервно працював до 2012 року, після чого зупинив свою роботу.
Тому можна вважати кінотеатр «Посмішка» однією з найстаріших пам’яток міста Кошице. Крім п’яти політичних режимів і двох назв, пережив різні піки мегаполії Сходу – Млинський канал, який протікав центром міста до 1968 році, історичні будинки у своєму середовищі, які оточували його в безпосередній близькості від нього, знесення цих будинків, будівництво словацьких залізниць, будівництво першого сучасного торгового центру – Prior, святкові прем’єри, одні виламані двері нетерплячими глядачами, які поспішали на фільм «Тарзан“, християнські делегації з різних країн регіону на прем’єрі фільму „Страсті Христові“ або величезну кількість заплаканих глядачів на найбільш відвідуваному фільмі в історії кіно – Титаніку.
Кінотеатр «Посмішка» знає кожен житель Кошиц. Майже кожен має з ним якісь спогади – чи то згадка про перший показ дитячої казки, про перше побачення, про прогулювання школи або ж про ліниво проведені вихідні. Реальність була сумнішою в 2012 році, коли театр як останній кам’яний театр в Кошицях, зупинив свою роботу. Нові технології, до яких більшість власників однозалових кінотеатрів не можуть інвестувати та зниження відвідуваності викликали те, що кам’яні кінотеатри повністю зникли з Кошиць. Люди стали поєднувати похід в кіно з походами за покупками, а історичні приміщення змінили на комфортні мультиплекси. Якість перестала зацікавлювати глядачів, їм довелося задовольнятися випадковими переглядами в культурних центрах або ж дивитися фільми вдома.
У цей період також закритився і єдиний кіноклуб в Кошицях – Біограф, який був розташований в невеликому кінозалі Східнословацької галереї, що поміщав близько 50 глядачів. Громадська організація «Cinefil», під кураторством якої знаходився цей кіноклуб, в минулому курувала також дуже успішним кіноклубом «Cinefil», що знаходився на Домініканській площі, виявилася без відповідного приміщення для їх діяльності. Проект «Культурна столиця Європи 2013 року», на жаль, не брав до уваги будівництво нового кінотеатру. Місто з 2012 року жило культурою більшою, ніж будь-коли в своїй історії, але члени Громадської організації «Cinefil» зазнали найбільшу кризу своєї діяльності, що призвело до часткових процесів гальмування їхньої діяльності і перемін у складі команди. Управління проектом будівництва кам’яного театру в Кошицях взяв на себе Лукаш Берберіх, який працював музичним редактором у «Tabačka Kulturfabrik». Він представив проект «Центр аудіовізуальної культури» в кінотеатрі «Посмішка“ у 2012 році місту Кошице з проханням про оренду будівлі.
Саме кінотеатр «Посмішка» був визначений як найбільш підходяще місце для відновлення діяльності кінотеатру в місті, тому що він був в дуже хорошому стані – два кінозал (головний кінозал на 343 місця залишився повністю обладнаний), вхід, каса, кабіна механіка з функціональною проекційною технікою в 35 мм і великі підземні приміщення були найбільш підходящим місцем для створення Центру аудіовізуальної культури. Це нове приміщення має складатися з двох кінозалів, кафе-бару, медіа-бібліотеки, студій для художників і магазинів.
Місто Кошице було поглинене титулом «Культурна столиця Європи 2013 року» і не приділяло особливої уваги проекту відновлення улюбленого кінотеатру «Посмішка». Громадській організації «Cinefil» вдалося отримати будівлю кінотеатру в оренду протягом шести місяців в 2013 році, але дозволених для перегляду було лише кілька днів протягом місяця, до того ж ключі від будівлі кінотеатру потрібно було щодня повертати в муніципалітет, а договір оренди повинен був продовжуватися щомісяця. До команди ГО «Cinefil» приєдналися нові члени, до того ж всі працювали на добровільних засадах. Ентузіастами фільмів і відновлення переглядів в кінотеатрі були в основному студенти, які протягом наступних кількох років виїхали за кордон. У січні 2014 року місто не підтримало повторної заявки про оренду кінотеатру «Посмішка» і не змінило свою думку навіть після петиції, яка протягом першого тижня зібрала майже 2500 підписів.
У 2014 році ГО «Cinefil» знову опинилася без приміщення, але її діяльність продовжувала розвиватися. Співпраця з різними організаціями та фестивалями тривала й надалі і перетворилася на таке собі «кочове» кіно, яке використовувало різні приміщення з різних районах міста. Наприклад, завдяки ГО «Cinefil» Кошице відвідала японська режисерка Каору Фурук, яка працювала над короткометражним анімаційним фільмом, до якого були включені словацькі народні казки. Команда ГО «Cinefil» також брала участь у навчальній програмі Ескалатор, призначеній для кошицьких культурних операторів. Протягом цього періоду, наприклад, вони організували дискусію про долю кінотеатру «Посмішка» і приміщень кам’яних кінотеатрів в місті загалом, яка, проте, не призвела до більшого успіху.
Аудіовізуальний фонд (АВФ) на початку 2015 року видав неофіційну позицію, що це буде останній рік, коли можна буде подати заявку на підтримку оцифровки кінотехніки. Загальнонаціональна схема такої підтримки повинна була закінчитися в цьому році, а можливість оцифровувати менші, некомерційні, одноекранні кінотеатри без такої підтримки була практично неможливо. Для ГО «Cinefil» це була остання можливість боротися за будівлю кінотеатру «Посмішка» або знайти інші приміщення в Кошицях для реалізації проекту «Центру аудіовізуальної культури». Щоб отримати субсидію також було необхідно представити Аудіовізуальному фонду договір про довгострокову оренду приміщень. Розпочалися набагато більш інтенсивніші зустрічі і переговори з представниками міста Кошице, робота з підприємцями, вивчання законів, розробка статичний аналізу, який показував, що будівля знаходиться в робочому стані. Перший успіх прийшов після затвердження ідеї проекту «Центру аудіовізуальної культури» в кінотеатрі «Посмішка» і надання довгострокової оренди Громадянській організації «Cinefil» до голосування представників на засіданні міської ради в червні 2015 року.
І, нарешті, для відродження фільму в Кошицях та до Громадянської організації «Cinefil» прийшов успіх. Члени міської ради в червні 2015 року одностайно погодилися орендувати будівлю кінотеатру «Посмішка» Громадській організації «Cinefil» протягом п’ятнадцяти років з оплатою 1 € на рік. До тогож ГО «Cinefil» має зобов’язання протягом п’яти років в будівлі кінотеатру побудувати згаданий «Центр аудіовізуальної культури», оцифрувати і реконструювати кінотеатр.
Починаючи з червня 2015 року ГО «Cinefil» рік працювала над тим, щоб відбудувати роботу кінотеатру і відновленні показів фільмів. У кінотеатрі «Посмішка» реконструювався фасад, запропонований відомою архітектурною студією «Zerozero», невеликий парк перед кінотеатром, було прибирано всю внутрішню частину. У фоє кінотеатру було створено з ретро-кафе і весь інтер’єр було застелено килимами. У кафе були поставлені нові меблі, а кінозал дочекався свого оцифрування. Новий екран, звук і проекційна техніка зробила старе кіно конкурентоспроможним, яке може показувати всі найновіші фільми, що є в прокаті.
До забутого куточка в центрі міста Кошице повернулося життя і радість від переживань при перегляді фільмів. Кінотеатр «Посмішка» здійснює показ фільмів принаймні два рази на день для різних цільових груп. Знайде щось ще більше тут і широка аудиторія, так як гаслом сценаристів і режисерів нового фільму є знімати все нове, сучасне, яке відповідає певним критеріям смаку і якості. Чи мова йде про голлівудські блокбастери або ж художні стрічки для вимогливих глядачів. Влітку відвідувачі полюбляють літню терасу і вуличні кіоски перед кінотеатром. Команда ГО «Cinefil» (зараз уже кінотеатру «Посмішка») також організував перший в історії фестиваль вуличної їжі в Кошицях.
Так починається і триває щаслива історія одного покинутого кінотеатру в Кошицях. Це далеко не звичайна річ, що старі покинуті кінотеатри в Європі чи у світі дочекаються свого відновлення і відродяться енергією ентузіастів, які піклуються про місто, в якому вони живуть і про культурну інфраструктуру, яку пропонує їм місто. Вони не хочуть залишити своє рідне місто, але, навпаки, створити і створювати в місті нові робочі місця для себе і для інших. Суспільна діяльність, концепція десятиліття, що відома і поширена в країнах Західної Європи, нарешті приходить до країн колишнього Східного блоку і в сірих містах утворюються невеликі культурні притулки.
І давайте не забувати про найголовніше – фільми знімаються для того, щоб дивитися їх на великому екрані. І жоден мультиплекс не зрівняється з темнотою старого кінотеатру зі стільцями, що риплять.
Додати коментар